Питна вода.
Нормативні вимоги
Склад природних вод
Класифікація
Методи приготування питної води

malvychem@ukr.net
Питна вода

Нормативні вимоги

Згідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» вода питна, а саме Додаток 2 Таблиця 1 Санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води :

Ще важливі показники у таблиці 4

    Трохи нудьги.
    Все на Землі складається із найменших складових часток атомів.
   Атоми. Назва походить від грецького слова "неподільний".
   Таку назву дав їм англійський вчений Джон Дальтон у 1803 р. з поваги до Демокріта. Першу таблицю відносних атомних мас п'яти хімічних елементів (кисень, азот, вуглець, сірка і фосфор)Джон Дальтон склав у 1803 році.
   А далі Дж.Дальтон встановив, що всі хімічні елементи сполучаються між собою за правилом найбільшої простоти (greatest simplicity), як невеликі кратні числа у своїй теорії «новій системі хімічної філософії».
 Цим він розвинув поняття хімічного елемента, даного Роберт Бойль у 1661.
 Хімічний елемент це проста речовина, що не розкладається на простіші.
   Ще раз - Дальтон запропонував встановити відносні маси хімічних елементів, які назвав атомами.
   Хімія із описової стала точною наукою.
   Всі сучасні наймодерніші теорії стоять на цьому фундаменті.    Батьком наукової хімії є ...Джон Дальтон.
   Одиницею маси атому початку слугувала маса атома гідрогену (т.з. воднева шкала). На даний час атомна одиниця гідрогену (H) вважається рівною 1,0079.
   На даний час одиницею атомної маси є прийнята у 1961 р. вуглецева одиниця, рівна 1/12 вуглецевої одиниці, що становить 12,011/12 = 1,000916667. Атомів на даний час відомо понад 110.
   Всі хімічні елементи, що складаються з атомів розміщаються за своєї масою у періодичний ряд зміни фізико-хімічних властивостей, що встановив Д.І. Менделєєв.

   Далі йде поняття Молекула (новолат. molecula, зменшувально від лат. moles — маса) — найменша частинка простої речовини або сполуки, яка може існувати окремо, зберігаючи хімічні властивості простої речовини або сполуки.
   Відповідно кількість атомної сами молекули взатий у грамах становить Моль.
   Ця одиниця прийнята і міжнародній системі одиниць SI (з фр. Systeme International d'Unites)).  Моль раніше називався грам-молекула, чим він був і є.    Тепер - формула води Н2О що складає 2*(1,0079) + 15,9994 = 18,052 атомних одиниць маси, тобто грам-молекула (Моль) складає 18,052 грамів.
   Кожна проста речовина, взята у грамах, має свій унікальний об'єм - мольний об'єм, що визначає щільність чи густоту речовини, що вимірюється в г на літр.
   Далі всі речовини можуть хімічно взаємодіяти між мобою, утворюючи чи розпадатися на інші речовини, при цьому вони реагують у певних співвідношеннях (еквівалентах), що встановив І. В. Ріхтер (1792—1800)який сформулював закон еквівалентів:
   При цьому здатність хімічних елементів чи атомів у хімічних реакціях визначається числами від 1 до 8, що встановив ще Д.Дальтон. Але лише у 1853 р. Edward Frankland почав використовувати це у практичних розрахунках, назвавши валентістю.
До речі він Франкленд займався проблемами забруднення та очистки води для потреб водопостачання Лондона.

   Склад природної води

    1) головні іони, тобто іони, що присутні в найбільшій кількості:
      - хлоридні Сl-,
      - сульфатні SO4-,
      - гідрокарбонатні НCO3-,
      - карбонатні СО3-,
      - натрію Na+; калію+,
      - магнію Mg2+ і кальцію Са2+);
    2) розчинені гази (кисень О2, азот N2, двоокис вуглецю CO2 , сірководень H2S та ін.);
    3) біогенні елементи (сполуки азоту, фосфору, кремнію);
    4) мікроелементи - сполуки всіх інших хімічних елементів;
    5) органічні речовини.

   Класифікація складу природних вод

   Класифікація за величиною мінералізації, тобто за сумою іонів, встановлених у воді хімічних аналізом. Округляючи різні запропоновані класифікацією межі, можна за величиною вмысту розчинених солей (мінералізації) намітити наступний розподіл вод:
   Прісні                             - до 1,0 г/кг
   Солонуваті                    - 1-25 г/кг
   Морської солоності     - 25-50 г/кг
   Розсоли                          - понад 50 г/кг

Область прісних вод, установлена до 1 г/кг, заснована на сприйнятті людиною смаку солоності при наявності іонів понад 1 г/кг.
Границя 25 г/кг між солонуватими водами й водами морської солоності встановлена Н. М. Кніповичем на тім підставі, що приблизно при цій мінералізації (для морської води 24,695 %) температура замерзання та максимальна густина води збігаються.
Границя між водами морської солоності й солоних вод встановлена тому, що в морях не спостерігається солоність понад 50 г/кг;
більш високі її величини характерні тільки для солоних озер та високомінералізованих підземних вод