На день людина споживає до 800 г їжі (без води) та близько 2 л води.
Питна вода є джерелом солей кальцію, які засвоюються на 90 %, тоді як з продуктів харчування - лише до 30%.
Денна "доза" кальцію за дієтологами становить від 1000 до 1200 мг/л.
Тобто, 2 літри води, яку людина випиває за день, складає лише 200 мг кальцію, що становить до 25% норми.
Натомість, магнію, якого потрібно до 500 мг, у питній воді майже немає - до 10 мг/л.
Але це вже питання раціонального харчування, яке тут не розглядається. Хоча, відомо, що у 1 л молока є 1200 мг/кальцію або його денна норма. А магнію у 1 л молока є 130 мг (25 % норми).
Натомість, гречка містить 2580 мг магнію на 1 кг.
Тобто, 300 г гречки на день, звареної на 1 л молока, забезпечить і кальцієм, і магнієм.

Але й це не основне.
Вода має бути стабільною, тобто рівноважною за солями твердості.
Щоб солі твердості з води не випадали і не розчинялися у ній.
Пом'якшення води підвищує хімічну агресивність води - вона починає значно інтенсивніше розчиняти все, в тому числі, і пластик.
Натомість, надміру тверда вода спричиняє випадіння інтенсивних карбонатних осадів.
Власне осади, а особливо у поєднанні із солями заліза, випадають накипами на дорогій сантехніці, чим викликають невдоволення користувачів.
Стабільною вода стає після того, як пройде крізь шар речовини, що містить карбонат - мармур, крейду, гірські породи типу доломітів тощо.

2. Показник рН, який має становити від 6,5 до 8,5 (у воді з рН понад 8,3 випадуть всі тяжкі метали) Чому показник рН обмежили величиною 8,5 - бо це "на грані" початку випадіння гідроксидів важких металів і при підлужненні легко перевищити цей інтервал, що робить воду такою, що не відповідає вимогам.
Організувати обробку питної води у такому діапазоні досить важко, тому таке обмеження лише ускладнює видалення важких металів простим підлужненням.

3. Розчинений кисень - не менше 5 мг/л, на що вказує не менше 50 мВ окисно-відновного потенціалу при відсутності обробки окисниками.

4.Завислі частки - бо якщо вода має мутність понад 1 мг/л нею навіть руки не варто мити. Завислі, глиносто-піщані частки мають розміри переважно менше 5 мкм (від 60 до 90% вмісту всієї мутності), а до 20% всієї мутності складають часточки розмірами менше 1-2 мкм. Запам'ятайте це, купуючи механічний фільтр із розміром пор понад 2 мкм. А більшість фільтрів мають навіть не 5 мкм, а значно більше?

4. Бактерії - більшість бактерій розмірами від 0,5 до 5 мкм, тому фільтри із розмірами пор (калібром) більше 5 мкм пропустять хвороботворчі бактерії(від грецького слова паличка)та їх спори. Тому більшість картриджних фільтрів не здатні видаляти бактерії.

5. Речовини, які вносяться при знезараженні води. Хлор є зло, без якого чомусь важко обійтися. Натомість, сріблення води є найефективнішим та найдешевщим методом очистки води.
Тому у Швейцарії допустимий вміст срібла - 0,1 мг/л (100 мкг/л), в європейських 80/778/EEC - 0,01 мг/л (10 мкг/л) та 80 мкг/л при періодичній обробці води, а в нашому ДСанПін - 0,025 мг/л (25 мкг/л). Наш ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» фактично забороняє обробку питної води сріблом, бо його ефективна дія від 20-50 мкг/л. Гумор нашого ДСанПіН 2.2.4-171-1 на прикладах:
Головний мозок людини характеризується підвищеним вмістом срібла (0,03 мг на 1000 г) тобто у мозку 30 мкг/кг срібла! Наш мозок містить понаднормові кількості срібла! І не знає бідний...
Також, сліди срібла (~ 0,02 мг/кг) містяться у організмах всіх ссавців, але його біологічна роль недостатньо вивчена.
Але достатньо щоб заборонити срібло - дозволивши токсичній міді бути присутній у кількостях до 1000 мкг/л. Яєчний жовток містить 2000 мкг/кг срібла - це вже точно яд і з ядів.

Знезараження сріблом - може революціонізувати як водопідготовку так і переробку харчових продуктів, так і медицину...
А кому це треба?

1. рН - менше 6,5 (це "перекисла" вода)

2. Твердістю менше 1,5 мг-екв/л (це вода, яка вимиває солі кальцію та магнію з організму - передусім із костей та викликає хвороби серця.

3. Із вмістом важких металів більше кількох мікрограм кожного, а не до 1 мг/л (1000 мкг/л) вмісту міді та 50 мкг/л марганцю, дозволених нашим ДCанПіН

4. Ненасичена киснем менше, як 5 мг/л. Відповідає показник окисно-відновного потенціалу не менше 100 мВ. Цей показник, як і рН, вимірюється на протязі кількох хвилин і не може бути замінений жодним іншим виміром типу окисності, хіба що прямим виміром вмісту кисню, який виконати досить непросто

5. Із каламутністю понад 0,5 мг/л, бо якщо мутність води вища за 0,5 мг/л, то там гарантовано мають бути і бактерії, налиплі на завислих часточках.

Нормативний показник каламутності у країнах Європи - 0,02 мг/л а не 1 мг/л як в нашому стандарті ДСанПіН 2.2.4-171-10.
Це один із вельми важливих показників якості питної води, який абсолютно не відповідає критеріям євростандартів, хоча нас переконують, що наші стандарти не тільки повністю відповідають міжнародним, а й є значно жорсткішими.

Якщо б наш стандарт встановлив мутність 0,02 мг/л - то значно більше ніж 50% всіх картриджів для очистки води які у нас продаються не можна було б використовувати.

6. Відсутність бактерій визначає відсутність хлору та солей хлорнуватистої кислоти (HClO), які на світлі дають такі сполуки як діоксини, які отруйніші навіть бензапірену. Один із найвідоміших діоксинів ТХДД (2,3,7,8-Тетрахлородибензодиоксин), присутність якого у 0,7 % в суміші гербіцидів під назвою "agent orange" дали страшні наслідки у В'єтнамі

7. Хлоридів - більше 50 мг/л, сульфатів - 150 мг/л, нітритів - 20 мг/л...

Тому, словами класика "...нам своє робить..."